"В час горя, и мук, лишь долготерпение, и сострадание, может исцелить истерзанную душу!"

Девиз Капеллана!

Часть шестая. 

Практическая. 

Ох чувствую – побью меня камнями…                                                   

Вот письмо, которое было отправлено в Администрацию Президента Украины ещё в 2016 году, потом оно было переадресовано в МО  Украины, откуда пришла отписка,  с благодарностью, за активную, гражданскую позицию…  Наивный?! Нет! – Активный!

Письмо было написано с соблюдением всех норм обращения в Администрацию Президента.  В этом письме моя личная позиция, мой взгляд на данную проблему! 

«Потому как: 1. Добрый пастор полагает душу свою, за овец своих – это эталон характеристики Божьего служителя! В не зависимости от принадлежности к той, или иной Христианской деноминации!

2. Война с одинаковой жестокостью убивает всех без разбора, и только у хорошо подготовленных есть больше шансов выжить!»

И по этому: «…и только у хорошо подготовленных есть большеше шансов выжить!» 

                                             «Пропозиція.  

Шановний Пане Президент! Я звертаюсь до Вас як до Верховного Головнокомандуючого Збройних Сил України с пропозицією створення Капеланського полку, на зразок Національної Гвардії України.

Чому це потрібно? По-перше, це може рішити питання дефіциту Військових Капеланів в Збройних Силах. По-друге, можливо вже назріло питання,  що до перегляду призиву християн призивного віку, до лав Збройних Сил України.

Це дуже складне питання, котре потрібно переглянути з боку Законодавчої ініціативи Уряду України з одної сторони, з другої, налагоджувати співпрацю з Інститутом Релігійної Свободи України, для перегляду питання призиву християн призивного віку, до лав Збройних Сил України. 

Військові дії  на Сході Країни змусили суспільство, та Церкву України переглянути своє відношення до військовослужбовців, котрі боронять свою Країну від агресора! Волонтерський рух, котрий відіграв значну роль в співпраці з Збройними Силами, це була відповідь суспільства на біду, котра пришла до нас зі Сходу! Церква в свою чергу теж відгукнулась, посилаючи капеланів в боєві частини, для підняття військового духу наших захисників! Та на великий жаль, дефіцит військових капеланів не во сповнений в повній мірі!

Яким чином можна рішити це питання – во сповнення дефіциту військових капеланів?!

По-перше: треба переглянути закон про альтернативну службу християн призивного віку! На мій погляд, треба скасувати альтернативну службу, та призивати громадян України, котрі сповідують християнську віру  на строкову службу обов’язково, та на контрактну, якщо є бажаючі!

По-друге: створити Капеланський полк, в котрому і повинні проходити строкову службу християни призивного віку! Христини повинні призиватися до лав ВСУ на спільних умовах, як за своїм бажанням, так и по мобілізації, або на контрактну службу. Але, якщо по своїм релігійним поглядам, и з міркувань своєї совісті, вони відмовляються брати до рук зброї, то вони (християни), на мою думку мали б змогу проходити строкову службу в Капеланському полку, заміст альтернативної служби!

Що це може дати, або яка з цього може бути користь?! – Як і всі громадяни України призивного віку,  на загальних засадах християни повинні служити в лавах Збройних Сил ВСУ, або в Капеланському полку!

Християни, на мою думку, в Капеланському полку, повинні служити зі зброєю в руках – тому що, бо повинні знати матеріально технічну частину зброї, та військової техніці, котру їм довірили. Повинні проходити підготовку подібно до підготовки Національної гвардії, або Військ Спеціального Призначення! – Пройти курси з виживання в умовах бойових дій! Вивчати тактику та стратегію сучасного бою! Вивчати тактичну медицину, та вплив пост бойового синдрому на стан психіки людини.

И коли християни, котрі пройшли строкову службу в Капеланському полку, то після строкової служби, за їх власним бажанням вони можуть іти служити Військовими Капеланами до лав ВСУ! Вони  повинні мати  змогу, по уставу Капеланів, і, за їхніми переконаннями не брати до рук зброї! Але, також за переконанням тих віруючих, котрі вважають, що мають право захищати свою Батьківщину зі зброєю в руках, то їх не повинні лишати священицького сану за їх переконання! Це моя особиста думка!

Яка ще може бути с цього користь? – Якщо при проходженні капеланом контрактної служби в зоні бойових дій, стане ця загибель офіцерів, то капелан пройшовши строкову службу в Капеланському полку, навчений, пройшовши курс спец підготовки, зможе організувати службовий склад до оборони, або вивести солдат із ймовірного оточення! Капелан повинен грамотно оцінити швидко змінюючу тактичну обстановку, щоб прийняти міри для спасіння особистого складу від загибелі! Може своїм особистим прикладом, та власним спокоєм, зваженими діями, припинити паніку, вселити віру в перемогу! Або організувати вимушену оборону, якщо нема можливості, у випадку оточення скористатися евакуацією, чи тактичним відступом для перегрупування! – Паніка на війні дорівнюється загибелі! А так є шанс врятувати особливий склад!

Думаю, що авторитет капелана в ВСУ, котрий прослужив строкову службу, на спільних умовах, котрий пройшов підготовку сил спеціального призначення, буде на довженному рівні, там де капелан буде служить за контрактом в ВСУ!»

Вы прочитав возможо спросите – зачем такие строгости! Отвечу – война, как и техника безопасности,  как правила дорожного движения за их нарушение платится дорогою ценою – человеческими жизнями, инвалидностью, горем родных и близких…

(продолжение следует)